КІЛЬЧА́СТИЙ, а, е.
1. Який складається з кілець (у 1, 2, 4 знач.) Щоб забезпечити дружні сходи льону за умов посушливої весни, посіви його треба закоткувати кільчастим котком (Олійні та ефіроолійні культури, 1956, 97); Кільчастий панцир;
// Який має вигляд кільця, кілець (у 1, 2, 4 знач.). Сплівшися своїми кільчастими галузками, утворили [глоди] густу у непробиту стіну (Іван Франко, VIII, 1952, 135).
2. Уживається як складова частина деяких ботанічних і зоологічних термінів. Є й інші небезпечні первинні шкідники лісів, наприклад кільчастий шовкопряд (Лісівництво і полезахисне лісорозведення, 1956, 139); Кільчасті черви.