КІЛЕ́ЧКО, а, сер. зменш.-пестл. до кільце 1, 2. Він витяг з кишені френча низку ключів на блискучому металевому кілечку (Павло Загребельний, Європа 45. 1959, 82); З його товстої, вдоволено одвислої губи самі по собі спливали рівні шовкові кілечка диму (Яків Баш, Вибр., 1948, 137).
КІЛЕЧКО
Тлумачення слова