ХИЖУВА́ТО, присл. Трохи хижо. Щось нове, хижувато веселе сяйнуло раптом в її великих, блискучих, мов крига, очах (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 321); Семен звів комір, тепер уже вітерець не лоскотав шию, лише тугими струменями запорскував у ніздрі, і вони сторожко, хижувато ворушилися (Євген Гуцало, Скупана.., 1965, 107).
ХИЖУВАТО
Тлумачення слова