ХИТРУВА́ТО. Присл. до хитруватий. Голова уважно вислухав, усміхнувся хитрувато, а далі й каже: — От що, Василю Олександровичу, переходьте жити зі своїми шибениками на колгоспний баштан (Іван Цюпа, Добротворець, 1971, 27); Старіший підходить з якимсь урочистим лицем, якось хитрувато шаркнув ногою (Степан Васильченко, Незібрані твори, 1941, 169); Варивон хитрувато закручував куцими пальцями цигарку, а оком косив на своє подвір’я — щоб хтось із домашніх не побачив (Михайло Стельмах, II, 1962, 326).
ХИТРУВАТО
Тлумачення слова