ХИТРОСПЛЕТІ́ННЯ, я, сер., книжн.
1. Майстерне, складне переплетення чого-небудь; складний, мудрований виклад, розвиток чого-небудь (думок, сюжету і т. ін.). При читанні твору [«Біла пляма» В. Козаченка] не бачиш традиційних елементів полегшеного пригодництва, сюжетних хитросплетінь, розрахованих лише на зовнішню ефектність (Радянське літературознавство, 4, 1971, 30).
2. перев. мн. Хитра політика, хитрі, підступні задуми. Ми ніколи не погодимося з тими, хто свідомо чи несвідомо хотів би класову суть нашого мистецтва всілякими хитросплетіннями звести нанівець (Літературна Україна, 26.III 1963, 1).