ХИТРЮ́ГА, и, чол. і жін., розм. Дуже хитра людина або тварина. Горювала Любка, поки не підібрав її хитрюга Гопченко (Василь Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 175); Надворі вже пофоркує і нетерпляче б’є копитом наша лукавоока хитрюга (Михайло Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 142).
ХИТРЮГА
Тлумачення слова