ХИТЛЯВИЙ

ХИТЛЯ́ВИЙ, а, е, розм. Те саме, що хисткий1 1, 2. Марина пішла в темряві по вузеньких хитлявих східцях, держачися за стіну, щоб не впасти (Борис Грінченко, I, 1963, 263); — Не смій так про неї!.. Чуєш? Борис злякано відсахнувся, не чекав такого від Феді. Але зараз же опанував себе, негарно засміявся: — Ха-ха!.. Боїшся, щоб не відбив?.. — і пішов геть своєю хитлявою ходою (Дмитро Ткач, Жди.., 1959, 54); Із-під ніг коня вихопився хитлявий стовпчик пилюки і, обертаючись довкола себе, побіг попереду (Семен Журахович, Вечір.., 1958, 176).