ХИ́МОРОДА, и, жін., заст.
1. Дивацтво, вигадка. [Павло:] Ет! Одним ви миром мазані: обтешетесь зверху тією культурою, приберетеся в ідеальні химороди та й красуєтесь; а дмухни тільки на вас, подряпай трішки, — то такі ж жироїди в ґрунті! (Михайло Старицький, Вибр., 1959, 180).
♦ Химороди гнати: а) химерити; б) чаклувати. Я її раз поспитала на самоті: — У тебе єсть щось важке на серці? Скажи мені. — Тепер, — каже, — піст, дак чого ж химороди гнати! (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 109); Химороду химородити див. химородити.
2. перев. мн. Те саме, що чаклунство. Хазяїн лежить у перинах і розказує їм: — Ви, — каже, — на одинця ніколи не нападайте. Один ніколи так спроста не поїде, а непремінно [неодмінно] з якими-небудь химородами (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 326).