ХИЛИТНУ́ТИ, ну, неш, док. Однокр. до хилитати. В цю мить щось немов ударило в Юрине ліжко зісподу і хилитнуло куди дужче… (Юрій Смолич, II, 1958, 25); Созоненко взяв в руки сулію з самогоном, хилитнув нею (Михайло Стельмах, II, 1962, 110); Федір розумно подивився батькові в вічі, — хилитнув у дверях фалдами кожушини і хутко зник за ворітьми (Григорій Епік, Тв., 1958, 112).
ХИЛИТНУТИ
Тлумачення слова