ХИБИТИ, блю, биш; мн. хиблять; недок. Допускати хиби (у 1 знач.) в чому-небудь; помилятися. І втишуватимеш неутоленний біль Не день ти і не два, о краю мій коханий! Тож чи не хиблю я, що заплітаю хміль Юнацьких спогадів у твій вінок багряний? (Максим Рильський, Поеми, 1957, 227);
// Не влучати в ціль; промахуватися. Княгинина рука не хибила — пускала рогатину влучно (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 41); Оротук бачив тільки двох вовків. Правда, убив обох, бо рушниця в його руках стріляла не хиблячи (Микола Трублаїні, I, 1955, 195);
// перен. Збиватися з правильного шляху; збочувати.
ХИБИТИ
Тлумачення слова