ХВИЩА

ХВИ́ЩА, і, жін., розм. Сильний холодний дощ або великий сніг з вітром; снігова буря. [Кезгайло:] Ну й хвища надворі, нехай їй біс! Січе, плює в обличчя, з ніг валить… (Іван Кочерга, П’єси, 1951, 213); їхали вони довго, ще більше крутилися та петляли, все ніяк не могли втрапити, куди треба було. Зимовий день короткий — отож і ніч застала їх у полі, хвища знялася (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 246); Були ж: зима й холодна хвища, Війни смертельний, злий удар… (Андрій Малишко, Серце.., 1959, 48).