ХВИЛЮВА́ННЯ, я, сер.
1. Рух хвиль на поверхні води, коливання її. Із спостережень над хвилями встановлено, що хвилювання води виникає внаслідок виведення часток води із рівноваги (Курс загальної геології, 1947, 45);
// Хвилеподібне погойдування, хитання рослин. То Клеаріста йде у хвилюванні нив; Блакить очей горить із-під дугастих брів (Микола Зеров, Вибр., 1966, 463).
2. Нервове збудження, стан неспокою, зумовлені страхом, радістю, тривогою, чеканням і т. ін. Мстислав намагався бути спокійним, але його хвилювання помітили всі (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 366); Ніщо так не втомлює, як безупинне хвилювання, як нетерпляче чекання (Юрій Шовкопляс, Починається юність, 1938, 7); Від радісного хвилювання втома розвіялася, як пара (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 15); Кожний розуміє, що написати хороший вірш без душевного хвилювання не можна (Андрій Малишко, Думки.., 1959, 37);
// Неспокій, тривога в масі людей, в народі. Серед криків і хвилювання товпи, серед сальв рушничних, звуків якоїсь музики показалася княжа коляска! (Гнат Хоткевич, I, 1966, 111); І раптом навколо врочистая тиша настала, І ось хвилювання по натовпі людськім пройшло (Любов Забашта, Вибр., 1958, 67).