ХВИЛЮ́ЮЧЕ. Присл. до хвилюючий 2; бентежно, зворушливо. Він [учитель] просто з лісу, з партизанських сховів, Прийшов у клас, змарнілий, в бороді, І так до нас хвилююче промовив: — Тепер усе… Тепер кінець біді! (Валентин Бичко, Простота, 1963, 111); Було і страшно і хвилююче привабливо побачити столицю і співати в театрі (Олесь Донченко, III, 1956, 106);
// Викликаючи хвилювання, зворушення. — Отут станемо, — сказав Заруба, і вони вийшли з машини.. І одразу почули, як лоскітно і хвилююче пахне земля (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 552); Хвилююче пахне димок степового вогнища (Анатолій Хорунжий, Ковила, 1960, 59).
ХВИЛЮЮЧЕ
Тлумачення слова