ХВИ́ЛЬНИЙ, а, е.
1. З хвилями; хвилястий. Біжить перед очима до далекого обрію хвильний степ (Натан Рибак, Переяславська Рада, 1948, 233); Враз поринув парубок у хвильне море трав (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 54).
2. перен. Який викликає хвилювання; хвилюючий. Тепер пригадалася Раздорину хвильна й незабутня зустріч у палаті (Анатолій Шиян, Магістраль, 1934, 103); Моя ти зоре, румунські гори Стоять кругом, кругом. А думи вільні, а думи хвильні Витають десь поза Дніпром (Олесь Гончар, IV, 1960, 10);
// Збентежений, схвильований. Батько довго прислухався. А тоді хвильний пройшовся по хаті й сів у кінці столу (Андрій Головко, I, 1957, 97); Він обняв її, збуджену і хвильну, міцно притис до серця, завмер у німому мовчанні (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 280).