ХВИЛЕВИЙ

ХВИЛЕ́ВИЙ, а, е, заст. Хвилинний. На площі залягла хвилева тиша (Іван Франко, VI, 1951, 343); Цей хвилевий антракт у роботі був таким природним, таким конечним, що я мимохіть звернув увагу на робітника, який ні разу не покористувався ним (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 296); Я не знала роду-племені своєї знайомої, ледве знала імення — се була літня хвилева знайомість (Леся Українка, III, 1952, 598).