ХВО́СТИК, а, чол.
1. Зменш.-пестл. до хвіст 1 — 10, 12. Порося було сите, пахуче, з закоцюрбленим хвостиком (Нечуй-Левицький, III, 1956, 377); Раптом білка мотнула хвостиком і, опинившись на другім дереві, зникла у зелених вітах (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 47); Ящірки раз у раз перетинали нашу дорогу.. Мигне тільки рябенька спинка або гострий шпичастий хвостик — і зникне (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 290); Дуже чудно і навіть якось смішно дивитись, як на лаврах та кипарисах лежать білі платочки снігу.. їздити, властиве, зовсім нема по чому, ..але тут.. люди чіпляються до кожної приключки, щоб показати санки і хоч хвостик якого-небудь поганенького хутра (Леся Українка, V, 1956, 214); Перед образами гойдалися на ниточках роблені голуби. Крила в них сизі, груди червоні, хвостики чорні (Панас Мирний, I, 1949, 359); Яблука сиділи одне біля одного так щільно, що деякі з них були витіснені і трималися на довгих хвостиках (Михайло Чабанівський, Тече вода.., 1961, 70); В воскові пальці бере делікатно, за білий хвостик редьку, і йому так приємно, що все таке гарне, ..смачне (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 186); Микола час од часу мугикав, підсідав до піаніно, брав акорди і знову захоплено, нервово викривляв хвостики на нотнім папері… (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 16).
♦ Бігати (бігти, побігти, ходити і т. ін.) хвостиком (як хвостик) за ким — невідступно ходити за ким-небудь. Найбільше балакали люди, як Параска хвостиком бігала за паничем, з котрим вона, ще дівуючи, познайомилася (Панас Мирний, IV, 1955, 57); — Затримайте його! — мало не плачучи, попросила Жакліна, коли за Віталієм зачинилися двері. — Невже ж мені за ним хвостиком бігти? (Ігор Муратов, Свіже повітря.., 1962, 168); Цілими годинами, як лекції повиучує, а своєї менторки, моєї дочки, немає, просиджує або хвостиком ходе [ходить] за мною Володя і говорить-говорить (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 129); Ніколи Івась не розлучався з матір’ю..; піде ж куди Горпина: у крамницю, або на річку, або до церкви, — і він за нею учепиться, як хвостик (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 123); Тільки хвостиком мелькнути див. мелькнути.
2. перен., розм. Частина чого-небудь; кінчик. Післязавтра вечір в Літературно-артистичному товаристві, то там будуть читати мій реферат, викроєний з моєї статті про драму новітню, а я ще маю до нього доточити новий хвостик (огляд на українську драму) (Леся Українка, V, 1956, 377);
// Дуже мала (перев. остання) частина періоду, часу. — А я? — запитав сам себе Зуб. — Я, мабуть, теж полетів би [на Марс], тим більше, що поставлено на карту тут було б не так багато — лише якийсь мізерний хвостик життя (Вадим Собко, Справа.., 1959, 28).
♦ З хвостиком — з надлишком, з невеликою надбавкою. — Їй-богу, мало сотні карбованців.. Треба дві або й три сотні та ще й з хвостиком, — сказав Мельхиседек (Нечуй-Левицький, III, 1956, 55); — А завтра знов те саме, що вчора: Шугалія посіяв півтора, Варило — гектар з хвостиком (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 107).