ХВОСТА́ТИЙ, а, е.
1. Який має хвіст; з довгим або густим хвостом. Один мордатий Кіт до Щуки учащав; Пройдисвітка зубаста знала, Чого хвостатий кум бажав: До берега частенько припливала І щиро куманька свого Карасиками шанувала (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 107); Маленькі хвостаті та рогаті чортики висолопили до його язики (Нечуй-Левицький, II, 1956, 347); В прозорому ж гаї лунко луна між деревами ухала; дятли ще дужче тукать взялися; а білки хвостаті з вершечка ялини шишками кидались вниз (Павло Тичина, I, 1957, 264);
// у знач. ім. хвостаті, тих, мн. Те саме, що Хвостаті земноводні. Земноводні поділяються на безхвостих (жаба, ропуха) і хвостатих (тритон) (Зоологія. Підручник для 7 кл., 1957, 95).
Хвостаті земноводні — ряд земноводних тварин, які мають видовжене тіло з добре розвиненим хвостом. Хвостаті земноводні мають видовжене більш або менш циліндричне тіло, що поступово переходить у стиснутий з боків веслуватий або циліндричний (у поперечному розрізі) хвіст, довжина якого майже дорівнює тулубові (Визначник земноводних та плазунів, 1955, 18).
2. Який має хвіст (у 3—8 знач.). На обох листах писар поставив свій з багатьма хвостатими закарлючками підпис, а на тому місці, де мав бути підпис кошового, накреслив, як завжди, великого розгонистого хреста (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 221); Хвостаті, як ворони, лакеї у фраках уже метушились там побіля столів, подзенькуючи посудом (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 273); Крім зір, на небі спостерігаються хвостаті тіла — комети і туманні плями — туманності (Курс загальної геології, 1947, 14); Позад будинку, що з його даху Черниш вів свої спостереження, стояв інший будинок такого ж стандартного типу. Раз у раз з його поверхів вишуговувало хвостате пружне полум’я. Били міномети (Олесь Гончар, III, 1959, 242); Біля стійки посилочного відділу черги по суті немає. Вона просто не встигає вирости у справжню «хвостату»: кілька хвилин — і посилка у ваших руках (Радянська Україна, 22.III 1971, 4).
Хвостата зірка — комета. Щороку астрономи відкривають кілька нових хвостатих зірок (Наука і життя, 7, 1961, 19).