ХВОЙДИ́НА, и, жін., діал. Лозина. Заходився [Василь] вирізувати з куща тоненькі хвойдини — хотів возика плести (Борис Грінченко, I, 1963, 295); Щойно хто-небудь з солдатів підводив голову, щоб розправити спину й перепочити, унтер зараз же ляскав хвойдиною по лутці і на всю майстерню гукав: — Ей, що там байдикуєш? Я тобі!.. (Спиридон Добровольський, Олов’яні солдатики, 1961, 132).
ХВОЙДИНА
Тлумачення слова