ХВО́ЙДА, и, чол. і жін., зневажл. Неохайна, нечепурна людина; нечепура. * У порівняннях. — Скажіть, будьте ласкаві, що воно за людина ота Ладковська? Неначе й гарно й чепурно вбрана, але дуже вже нечепурно задрипана, ніби якась хвойда (Нечуй-Левицький, VIII, 1967, 341);
// Уживається як лайливе слово. [Василь:] Геть, хвойдо, з моєї хати! (Марко Кропивницький, II, 1958, 178); Тепер вже годі було плекати надію на поміч від гетьмана Потоцького. Він сам, пся крев, хвойда і старий балакун, після уманської поразки зализував рани, як той пес побитий (Натан Рибак, Переяславська Рада, 1953, 411).
ХВОЙДА
Тлумачення слова