ХВАТОНУТИ, ну, неш, док., перех., однокр., розм. Підсил. до хватнути. Кінь мітив на ногу малого. Може, не так хотів гризнути, як злякати.. А може, й хватонув би за маленьку литочку — хто знає (Павло Загребельний, Диво, 1968, 36);
// З розмаху, з силою вдарити. — Валю, обережніше! — почувся застережливий і стурбований Марійчин голос. — Ти підрізала стебло.. Замріялась, що хватонула ножем по живому? (Павло Автомонов, Коли розлучаються двоє, 1959, 664);
// Поспішно, наспіх захопити, зачерпнути, проковтнути що-небудь. «Пішла чарка за чаркою, от і хватонув зайве. Наговорив щось невлад» (Іван Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 139).
ХВАТОНУТИ
Тлумачення слова