ХВАСТЛИВИЙ

ХВАСТЛИ́ВИЙ, а, е. Те саме, що хвалькуватий. Жінки замислилися: на хвастливу річ Одарчину вони, не знали, що відповідати (Любов Яновська, I, 1959, 385); Я на цей раз пробачив Булгакову ті хвастливі нотки, що звучали в цьому запитанні (Іван Кулик, Записки консула, 1958, 69);
//  у знач. ім. хвастливий, вого, чол. Той, хто любить хвастати. Багатого з хвастливим не розпізнаєш (Українські народні прислів’я та приказки, 1963, 104).