ХРИСТИЯНИН

ХРИСТИЯ́НИ́Н, а, чол. Той, хто визнає християнство. Перед кумира Везуть возами ладан, мірро, Женуть гуртами християн У Колізей (Тарас Шевченко, II, 1963, 291); Громада розступається, старий християнин проходить до диякона і віддає йому святі дари (Леся Українка, II, 1951, 482); Я дивуюсь християнам: Бог попався людям в руки І не зміг одборонитись. Хоч терпів живії муки! (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 220);
//  заст. Православний. Панаса Кандзюбу кортіло. Він вже кілька разів крикнув: «Люди! Християни!», але його не пускали (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 72); — Рятуйте, люди, хто в бога вірує… Рятуйте, християни… потопаю… (Михайло Стельмах, I, 1962, 508).