ХРИСТИЯНІЗО́ВАНИЙ, а, е, книжн.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до християнізувати. Різні за характером твори підтверджують, що двоєвір’я [двовір’я] в християнізованій Русі існувало значно довше, ніж це прийнято вважати (Знання та праця, 8, 1966, 29).
2. у знач. прикм. Підданий християнізації. Програма тайпінської революції мала християнізовану форму (Вісник АН УРСР, 3, 1957, 29).