ХРИПОТІ́ННЯ, я, сер., розм. Те саме, що хрипіння. Ціпа покректав, хитнувся з боку на бік, підсунув під себе поли коротенької куртки й захрипів. Спочатку його слова губились в хрипотінні, а згодом стали виразніші (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 192);
З хрипотінням — те саме, що 3 хрипом (див. хрип). Обличчя мав [Кисіль] брязкле, бліде, під очима — синці, щоки неголені; голос тонкий, з хрипотінням, прокурений (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 210).
ХРИПОТІННЯ
Тлумачення слова