ХРИПНУТИ 1, ну, неш, недок. Втрачати чистоту голосу; починати говорити, співати з хрипотою. — Про голос, як і про зброю, треба дбати, — повчав він далі.. — А в нас, на жаль, є ще такі одиниці, яким це байдуже.. Знати цього не хочуть, ідуть в гори, п’ють із струмків, а потім застуджуються, хрипнуть… (Олесь Гончар, I, 1954, 446);
// Втрачати чистоту і звучність, ставати хрипким (про голос). Пора й перестати, бо є кінець сльозам, є край і лементові: голос хрипне, сльози сохнуть, опускаються в серце, на дно душі (Панас Мирний, III, 1954, 19).
ХРИПНУТИ 2, ну, неш, док., перех. і неперех., розм. Однокр. до хрипіти. Зітхнула мати. — Нема вже, діти, нашого батька. — А де ж? — хрипнув Артем (Андрій Головко, II, 1957, 387); Разом із свистом боцмана, який віщував, що за хвилину сходи будуть підняті, біля під’їзду хрипнула сирена таксомотора (Юрій Смолич, Прекрасні катастрофи, 1956, 295).