ХРИПІННЯ

ХРИПІ́ННЯ, я, сер. Дія за значенням хрипіти і звуки, утворювані цією дією. Бліде-бліде висохле лице вирисовувалося на подушці; очі, як і раніш, блищали в глибинах, а з піводкритих уст із силою виривалося хрипіння (Гнат Хоткевич, I, 1966, 131); Це був сохатий. Може, він був поранений, а може, біг дуже здалека, бо спотикався на кожному кроці, і Явдоха чула його моторошне хрипіння (Олесь Донченко, III, 1956, 57);  * Образно. Народ п’янів од запаху крові, хрипіння смерті, порохового диму (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 104).
 З хрипінням — те саме, що 3 хрипом (див. хрип). Дорош чув, як тяжко, з хрипінням, сапають бійці, як в страшних, нелюдських зусиллях горбляться мокрі, гарячі спини (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 321); Ніч уже за вікном. За вікном темнота. Клим з хрипінням повітря ковтає (Леонід Первомайський, II, 1958, 279).