ХРЯЩИК

ХРЯ́ЩИК, а, чол. Зменш.-пестл. до хрящ1. Як відомо, кістки з’являються у людини не одразу. Вони проходять довгий і багато в чому загадковий шлях розвитку від слабеньких хрящиків у зародків до добре розвинутого скелета дорослих (Наука і життя, 5, 1967, 30); А мати все пригощає сина: — Ось тобі хрящик… Ти ж любиш, — підкладає вона йому гарячої найніжнішої баранини (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 10); Він роздуває тонкі ніздрі довгого з хрящиком носа, смішно, двома цівками, як з паровоза, випускає дим (Василь Козаченко, Вибр., 1947, 16); Перед Василем на траві лежала розпанахана надвоє сіра ящірка, гидливо виглядали з-під її шкури невеличкі хрящики-кісточки (Панас Мирний, IV, 1955, 17).