ХРЯЩУВАТИЙ 1, а, е. З випнутими, великими хрящами (див. хрящ 1). Знову аж захлинувся старий Шумейко, хапаючи ротом повітря, наче хтось дужий здавив йому хрящувате горло (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 258); Кашкет був завеликий Жорці, він, мабуть, дістав би йому до плечей, коли б не зачепився на круглих хрящуватих вухах (Юрій Збанацький, Мор. чайка, 1959, 46); Ніздрі його хрящуватого носа збуджено здригалися (Дмитро Ткач, Крута хвиля, 1956, 58).
ХРЯЩУВАТИЙ 2, а, е, геол. Який містить у собі хрящ; який містить багато хряща (див. хрящ 2).