ХРУЩИК 1, а, чол. Зменш.-пестл. до хрущ. — А то якось квасолю полю, а воно, як курчатко, біжить із садка і хрущика на лопушині несе (Архип Тесленко, З книги життя, 1949, 16); Як лиш май настав чудовий, Хрущики, немов у змові, Всі в один збудились день (Уляна Кравченко, Вибр., 1958, 201).
ХРУЩИК 2 див. хрущики.