ХРУЩАТИ

ХРУЩАТИ, щу, щиш, недок., перех. і неперех. Те саме, що хрустіти. Тільки лист, покритий памороззю та замерзлими дощовими краплями, хрущить під ногами… (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 123); Хрущить, ламаючись, розмай-трава… (Кость Герасименко, Дорога, 1939, 36); — Що ж у вас болить? — Та все болить… — Чоловік став підводитись, і чутно було, як хрущали його кістки (Панас Мирний, I, 1954, 348); Соломія почувала, що серце затріпалось, в грудях здушило, аж дух забивало. І вона вже не йшла, не закрадалась поза деревами, а бігла бігцем, аж бадилля під ногами хрущало (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 384); Сагайда, поступово прохмеляючись після міцних грінавських вражень, нещадно хрущав своїми новими чобітьми по дрібному камінню (Олесь Гончар, III, 1959, 335);  * У порівняннях. Сухарець заскрипів в зубах, неначе десь під підлогою хрущала зубками миша (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 16).
 Хрущати на зубах — те саме, що Хрумтіти на зубах (див. хрумтіти). Взяв [Вовк] Овечку, обідрав, Як знав, Та й заходився хорошенько М’ясце під дубом уминать, — Аж на зубах кістки хрущать (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 23).