ХРУЩ, а, чол., ент. Жук родини пластинчастовусих, який має червоно-буре забарвлення; шкідник лісу й саду. Садок вишневий коло хати, Хрущі над вишнями гудуть (Тарас Шевченко, II, 1963, 15); А було тихо та тихо, тільки хрущі гули літаючи (Марко Вовчок, I, 1955, 146); Горобці верещали по вербах, збираючи сплячі хрущі (Лесь Мартович, Тв., 1954, 113); * У порівняннях. Гуде, мов хрущ, аеродром на березі ріки (Микола Упеник, Вірші.., 1957, 45);
// перен., розм. Мала дитина, людина. — Подумайте: виняв [вийняв] ніж і почав боронитися, коли його хотіли арештувати. А само таке мале — хрущ! (Іван Франко, IV, 1950, 44); Милий Миша!.. Наші «хрущі», як ти їх звеш, усі здорові, окрім Коха, про котрого тобі пише мама (Леся Українка, V, 1956, 8).
ХРУЩ
Тлумачення слова