ХРУПКИ́Й, а, е, діал.
1. Який легко розпадається на частини, кришиться, розбивається; ламкий. Каліка, На бойовище світа [світу] вийшов я, Судном хрупким в бурливе виплив море, І кождий вал мене збивав з пуття (Іван Франко, XIII, 1954, 445); Як зломилася хрупка бадилина, так спинився Вишневецький, уздрівши січовиків на конях (Іван Ле, Наливайко, 1957, 98); Сніги танули дружно, але приховано: зверху був сніг і лід — ніздрюватими хрупкими шкоринками, а зісподу стояла вода (Юрій Смолич, I, 1947, 228).
2. Тендітний (про людину). Дівчина була хрупка, маленька (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1950, 344); З кола на середину зали вийшла незнайома Бронкові .. хрупка дівчинка у нитяному біленькому светрику… (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 234);
// перен. Недовговічний, неміцний, ненадійний. І Дорощук рушив далі. Ішов, не оглядаючись.. Боявся, що як оглянеться, — зрадить собі, в ньому надтрісне хрупка ще рішучість, і всі його помисли підуть шкереберть (Микола Ю. Тарновський, День.., 1963, 52).