ХРУНЬ, я, чол., діал.
1. лайл. Свиня;
// перен. Груба, підла людина. — Сергійку, а знаєш що? Тікай звідси. Тікай від тих хрунів. Поїдемо до нас, у Гнидинське училище (Дмитро Бедзик, Підземні громи, 1971, 113).
2. заст. В Галичині — виборець, який продавав свій голос. — Я бачив газетярів, що в своїх газетах кидали громи на хрунів та донощиків і самі зараз же доносили ворогам про все, що діялося в їх таборі (Іван Франко, IV, 1950, 323); — Виберете мене, то знов буде кара за то, що не голосую так, як староста хоче. Хіба мені враз із хрунями на пана голосувати (Лесь Мартович, Тв., 1954, 174).