ХРУ́МКІТ, коту, чол. Звук при жуванні, подрібненні їжі зубами. Спутані коні паслися в кущах, і здалеку чути було їхній хрумкіт (Володимир Гжицький, Опришки, 1962, 56); До обіду в школі давали смачні сухарики. Як правило, їх розсовували по кишенях, а потім вся школа шелестіла від хрумкоту (Юрій Збанацький, Курилові о-ви, 1963, 155).
ХРУМКІТ
Тлумачення слова