ХРОНІКАЛЬНІСТЬ

ХРОНІКА́ЛЬНІСТЬ, ності, жін. Властивість за значенням хронікальний. Тяжіння до хронікальності, до побіжного переліку фактів і подій суспільно-політичного життя, невміння пов’язати їх з сюжетом, «перенаселеність» романів безліччю дійових осіб — все це призводило часом до переваги зовнішнього над внутрішнім у зображенні людини, до втрати художньої цільності в деяких творах (Історія української літератури, II, 1956, 193); А. Малишко ставить перед собою ширше завдання — висвітлити постать Шевченка впродовж його останніх півтора десятка років. Такий задум визначив майже неминучу в подібних випадках хронікальність твору [«Тарас Шевченко»] (Вітчизна, 12, 1964, 191).