ХРОМ, у, чол.
1. Хімічний елемент — твердий сріблястий метал, вживаний для виготовлення сплавів і покриття металевих виробів. Щоб зміцнити сталь, до неї додають так звані легуючі елементи, зокрема хром (Знання та праця, 11, 1965, 9); У машинобудуванні дуже широко застосовується сталь, яка містить хром, ванадій, нікель, вольфрам та інші метали (Наука і життя, 2, 1959, 26); Рефлектор являє собою ввігнуте дзеркало, виготовлене з латуні або сталі, внутрішня поверхня якого покрита хромом або шаром алюмінію, що забезпечує добре відбиття світла (Підручник шофера.., 1960, 174).
2. М’яка тонка шкіра, вичинена солями цього металу. Глянув [Степан] по хаті.. і побачив під лавкою їхнього плетеного з очерету кошика. Там був хром і шевро (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 145); Вечором прийшов Андрій Орлик, принісши з собою запах хрому. Чоботи на Андрієві аж горіли (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 208).
3. Жовта, оранжева, червона або зелена мінеральна фарба (окис цього металу або сіль хромової кислоти).