ХРЕСТИК

ХРЕ́СТИК, а, чол. Зменш.-пестл. до хрест 1—4. Каплиця.. веселенько визирала своєю гострою головою, на невеличкій баньці її блищав невеличкий золотий хрестик… (Панас Мирний, IV, 1955, 16); Він конче мусить запевнитися: чи носить Параскіца хрестик на шиї (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 270); Гладкий полковник скочив, як опечений, і непомітно перехрестився малесеньким швидким хрестиком, ідучи беззвучно до дверей (Олександр Довженко, I, 1958, 172); Після великої зими Вернувся і Максим безногий: В поході, каже, загубив. Та срібний хрестик заробив! (Тарас Шевченко, II, 1953, 54); Всі побачили незліченні дрібні істоти [бактерії].. — палички, голки, хрестики та ниточки (Іван Франко, IV, 1950, 130); — Я і досі хрестиком розписуюсь, а вона читає, мов горохом сипле, — з любов’ю дивиться на доньку Мирон (Михайло Стельмах, II, 1962, 72); Біля шофера сиділа жінка в білому, на її косинці також був маленький червоний хрестик (Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1961, 17); Вона бачить розіп’яту на тину для сушки Тимкову сорочку, вишиту хрестиком (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 126).
▲ Болгарський хрестик — те саме, що Болгарський хрест (див. хрест). Перед рушниками подруги повели розмову про складну грамоту — про дрібний хрестик, широкий болгарський хрестик, полтавську гладь (Костянтин Гордієнко, Дівчина.., 1954, 23).