ХРЕБТИНА

ХРЕБТИ́НА, и, жін., розм. Те саме, що хребет 1, 2. А Лев хребтину доїдає І так йому [Вовкові] відповідає: — Чи бач, який лихий трапунок: Клянусь, не знав, пробач, Що це тобі від друга подарунок! (Микита Годованець, Заяча математ., 1961, 145); В його, опріч латаної свитини, була й торбина, а там лежала.. про смерть чиста сорочка, а друга на хребтині (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 354); Часто, коли його заставляли лізти по снігу поповзом чи бігати в атаку.., він хоч і робив це сумлінно, проте в душі сміявся і сам із себе, і з інших, а особливо з Марка, у якого голова рила сніг, а хребтина випиралася в небо (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 488).