ХОВЗЬКИ́Й, а, е, діал. Ковзкий. Поважно похитуючися на хвилях, суне великий ковбок. То зануриться носом під воду, то знов випне чорну спину, мов якийсь подовгастий звір ховзький (Гнат Хоткевич, II, 1966, 324); Петрюк охає і кидається підіймати її. Це не легко. Слабосила Маланка рветься з рук, як риба ховзька (Володимир Бабляк, Вишневий сад, 1960, 188); Побачив він, на яку ховзьку дорогу попався (Іван Франко, VI, 1951, 99).
ХОВЗЬКИЙ
Тлумачення слова