ХО́ВАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. і теп. ч. до ховати 1. Тільки тепер вона розуміє тую старанно ховану тугу, що часом все ж таки пробивалась в тих глибоких очах (Леся Українка, III, 1952, 591).
2. у знач. прикм. Те саме, що таємний. [Горпина Корніївна:] Так оце у вас крадене весілля, ховане вінчання! (Нечуй-Левицький, II, 1956, 526).