ХОРОВИЙ

ХОРОВИ́Й, а, е. Прикм. до хор 1, 9. Високого рівня досягла в Радянській Естонії хорова культура (Радянська Україна, 14.XII 1956, 4); Котурни скинувши для дії хорової, Як Артеміда, я на Фрігії горах Водила ігрища (Микола Зеров, Вибр., 1966, 465); Вона з дитинства любила пісню, співала в хорових гуртках і не могла собі уявити життя без музики й співу (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 145);
//  Який виконується хором, признач. для виконання хором. Полилися веселі хорові народні пісні (Нечуй-Левицький, III, 1956, 315);  * Образно. Біля костьолу баштовий спинити танк звелів. Відкрився люк — і хоровий органа дужий спів танкісти чують (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 314).