ХОРОШЕ́НЬКИЙ, а, е. Пестл. до хороший 1, 2, 4. Згадала баба порося, що хорошеньке було, та й плакати стала (Номис, 1864, № 13090); — Спасибі і дівочці, що рано уставала, тонко пряла і хорошенькі рушнички придбала (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 72); Та яка хорошенька була з неї дівчинка. Складна та гнучка, як тільки-но розквітла весняна квіточка (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 6).
ХОРОШЕНЬКИЙ
Тлумачення слова