ХОПИТИСЯ, плюся, пишся; мн. хопляться; док., діал.
1. за кого — що. Схопитися, ухопитися за кого-, що-небудь. Відома річ, кого огнем пече, тему скрізь вода мріється, а хто топиться, той і за гіллиночку [зілиночку] хопиться (Марко Вовчок, VI, 1956, 267); Андрій хопився руками за голову і знов почав бігати по казні (Іван Франко, I, 1955, 295).
2. до чого. Поспішно, з завзяттям, запалом почати, кинутися що-небудь робити. Робітники.. відв’язали [Германа] від линви і хопилися натирати його водою, думаючи, що він умліває від задухи (Іван Франко, VIII, 1952, 409);
// також з інфін. Почати виявлятися в чому-небудь. Його увага була вже звернена на щось інше — на велетневі вуха! Ще перед хвилею їх майже не було видно, а тепер вони раптом хопилися рости (Іван Франко, IV, 1950, 334).