ХОМУ́ТИК, а, чол.
1. Зменш.-пестл. до хомут.
2. З’єднувальна деталь кільцюватої форми. Основними деталями механізму включення [двигуна] є муфта включення з хомутиком, натискний важіль і вилка включення з валиком (Зернові комбайни, 1957, 246); Причинами зниження рівня води в системі охолодження можуть бути: пошкодження з’єднувальних шлангів, нещільне затискування шлангів хомутиками; пошкодження бачків або серцевини радіатора (Доценко та ін., Автомобіль, 1957, 59);
// Рухома деталь на якій-небудь метричній лінії, важелі і т. ін., що служить для вимірювання. Рейсмус, являє собою довгу рисувалку, закріплену за допомогою хомутика і гвинта на стояку. Хомутик пересувається по стояку і закріплюється в будь-якому положенні з допомогою гвинта (Практикум з машинознавства, 1957, 32); Натискуючи на рукоятку, він стежив, як сунеться по вимірювальній лінійці хомутик, відраховуючи міліметри (Олесь Донченко, III, 1956, 402); Поклавши на ваги два мішки пшениці, низенький, але опецькуватий і широкоплечий селянин пильно стежив за рукою Аркадія Павловича, що пересувала по блискучому важелю з біліннями [поділками] такий же блискучий хомутик (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 20);
// Дужка окулярів.
3. спец. Зажим у металорізальному верстаті, що передає виробові обертання від патрона. Для створення можливості обертання хвостового інструмента на останній надівають хомутик, який захоплюється пальцем поводкового патрона (Технологія різального інструмента, 1959, 51).
4. Поперечна планка на рамці рушничного прицілу.