ХОМ’Я́К, а, чол.
1. Польовий гризун з товстим, неповоротким тілом і добре розвиненими защічними мішками, шкідник польових і городніх культур. У полі тихому жив у норі Хом’як; На самоті скучав він, неборак! (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 129); Польові миші, ховрахи і хом’яки тягли зерно одними їм відомими стежками і ходами під землею, де влаштовували цілі комори запасів на зиму (Оксана Іваненко, Ліс. казки, 1954, 134); Крім бабаків, на території [Стрілецького] заповідника живе безліч плямистих ховрахів, звичайних хом’яків, зайців-русаків (По заповідних місцях України, 1960, 42).
2. перен., розм. Неповоротка, незграбна, нерозторопна людина.