ХОЛОДІТИ, ію, ієш, недок.
1. Ставати холодним, холоднішим. Конаючи, силкувалася мати звести тремтячу руку, щоб поблагословити дочку, що припадала до неї; холодіючи, змагались уста вимовити це благословення і безсило тіпались, не можучи нічого сказати (Борис Грінченко, I, 1963, 262);
// безос. Осінній час. Поволі холодіє (Петро Дорошко, Тобі, народе.., 1959, 21).
2. перен. Ставати холодним (у 10 знач.), байдужим безпристрасним. Життя попливло дальшою течією, а з ним рвалася струна за струною їх дружніх відносин. Все якось змінялося і переінакшувалося. Душі відставали, серця холоділи (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 34);
// Відчувати холод від сильного хвилювання, тривоги, страху і т. ін. — Ти думав?! — Кундель став гарчати, — А чи дозволено ж вам думать, Хом’якам, Неначе тим розумним головам? — Злякавсь ще більш Хом’як, аж серце холодіє (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 173); Маруся холоділа… «Замовчи!» — хотілося крикнути з усієї сили, але не кричала (Гнат Хоткевич, II, 1966, 171).