ХОЛЕРИК 1, а, чол. Людина з енергійним, але неврівноваженим типом нервової системи. Холерик — людина бистра, іноді навіть поривчаста, з сильними почуттями (Борис Теплов, Психологія. Підручник для середньої школи, 1956, 20); Холерик відзначається сильними емоційними поривами, глибиною своїх устремлінь, неврівноваженістю, частими перемінами настрою (Знання та праця, 11, 1971, 18); У сангвініка і холерика — швидких сильних типів — вихідний життєвий тонус, як правило, вищий, ніж у флегматика або меланхоліка (Наука і життя, 5, 1973, 87).
ХОЛЕРИК 2, а, чол., розм. Людина, хвора на холеру.