ХОЛЕ́РНИЙ, а, е.
1. Прикм. до холера. Роботи Заболотного розвинули і доповнили його учні й послідовники. Було намічено ефективні заходи боротьби з холерними епідеміями (Наука і життя, 12, 1956, 28); Виявлені були холерні вібріони у воді (Матеріали.. охорони здоров’я.., 1957, 186); Лектор поставився критично до результатів лабораторних дослідів з холерними культурами (Мікробіологічний журнал, XVIII, 1, 1956, 64);
// Пов’язаний з епідемією холери.
Холерні бунти — заворушення в Росії на початку XIX ст. в зв’язку з епідемією холери.
2. Який захворів на холеру;
// у знач. ім. холерні, них, мн. Ті, що захворіли на холеру. Піввагона відокремили дошкою для холерних (Юрій Яновський, I, 1958, 70);
// Признач. для хворих на холеру. Солдатів розташували за містом у колишніх холерних бараках (Петро Панч, На калиновім мості, 1965, 86).