ХО́ДИКИ, ів, мн., розм. Настінний годинник простої конструкції з гирями. На стіні висіли ходики (Юрій Яновський, II, 1954, 40); Одноманітно цокали блискучим маятником залізні ходики на стіні (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 217); Старенькі ходики з прив’язаною до ланцюжка підковою, замість гирі, показували чверть на одинадцяту (Василь Козаченко, Блискавка, 1962, 233).
ХОДИКИ
Тлумачення слова