ХОДОК 1, а, чол. Те саме, що ходак 1,2. Боєць схилився на коні. Війнув русявим чубом. Вже не їздець і не ходок, Рука трима спрокволу Ремінний жовтий поводок, Опущений додолу (Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 115); Проте — одчуваю [відчуваю] навіть якісь гордощі, якусь одповідальність [відповідальність] перед родичами, так, ніби посилають мене в інший, принадний край ходоком, делегатом (Степан Васильченко, Незібрані твори, 1941, 164); Звідси, з Смольного, керував Ілліч революцією, тут приймав він ходоків з народу, вів з ними задушевні бесіди, давав цінні поради (Вітчизна, 1, 1974, 166).
ХОДОК 2, дка, чол.
1. Зменш. до хід.
2. гірн. Горизонтальна або похила виробка, яка служить тільки для проходу шахтарів. Весело було знаходити в собі колишню орієнтацію в своєму підземному царстві, у плутанині косих штреків, ходків (Олексій Кундзіч, Пов. і нов., 1938, 73).